З Днем української мови та писемності!
Мова народу — це не тільки засіб спілкування між людьми однієї нації, це набагато більше. Це і рідний край, безмежні простори полів і лісів, глибоководні ріки, чарівні озера і теплі моря, родинні зв’язки, спільні уподобання і думи народу, мрії людей і сподівання, культура і своя задушевна пісня, якої ні в кого більше такої немає. Це спільна радість і спільне горе, схожі долі, це все те, що виливається у рідне слово, однаково доступне для всіх. Рідна мова... У ній душа народу, його сила і слабкість, його неповторність і єдність. Мова народу... Вона як дві краплини води схожа на характер людей, які нею розмовляють. А наша рідна українська мова лірична і неповторна, поетична і спокійна, лагідна і мелодійна, як і сам співочий народ — добрий, лагідний, миролюбний і працьовитий. Мова, яку довгі десятиліття утискали, виганяли з рідного дому, вважали непотрібною сильні світу цього, все ж вижила і набирає сили, адже вона — душа народу, а душу не можна вбити, доки живі люди. Понад усе на світі вороги нашого народу прагнули позбавити український народ його чарівної мови, так як добре знали, що коли нема мови — нема нації, нема народу. Та все ж вона, мов фенікс, піднялася, воскресла з попелу і руйнування, і заговорила, заспівала на повний голос. Хоч і сьогодні її ігнорують, ніби вона і не є державною. Людці без гордості, без нації, які сьогодні виконують чужу політичну волю, прикладають всі зусилля, щоб знову знищити її, заставити піти в тінь, відступитись від законного права бути головною мовою в Україні. Ні, не можна цього допустити! Звучи, моя мово у серці народу, звучи і співай на повний голос. Люди, будьте пильні, не допустіть наруги над найріднішим, сокровенним, над рідною мовою! Мово рідна моя, не мовчи!
Надія Красоткіна
.png)
Коментарi